Словник Української
1. (біол., мед.) Біологічно активна речовина, що міститься в повітрі (наприклад, у лісових, гірських або морських районах) і позитивно впливає на організм людини при диханні, аналогічно до дії вітамінів.
2. (перен., розм.) Чисте, свіже, насичене корисними речовинами (фітонцидами, іонами, озоном тощо) повітря, яке сприяє зміцненню здоров’я та підвищенню життєвого тонусу.
1. Прилад для вимірювання інтенсивності випаровування води з поверхні ґрунту або води в природних умовах.
2. Застаріла назва приладу для вимірювання швидкості випаровування рідини, зокрема води, в атмосферу.
1. Скорочення від “антитерористична операція” — комплекс спеціальних заходів силових структур, спрямованих на нейтралізацію терористичних загроз, знищення терористів, звільнення заручників та запобігання терористичним актам.
2. Скорочене позначення для збройного протистояння на сході України, що тривало з 2014 по 2018 рік, офіційна назва якого згодом була змінена на “Операція об’єднаних сил” (ООС).
1. Власна назва українського інтернет-сервісу для зберігання, обміну та продажу цифрових файлів (наприклад, програм, ігор, музики, відео, документів), який функціонував у 2000-х роках.
2. (У загальному вживанні) Назва цифрового продукту (файлу), призначеного для продажу або розповсюдження через однойменний або аналогічні сервіси.
1. Спеціалізований транспортний засіб (автомобіль, потяг, судно), призначений для перевезення ядерних матеріалів, палива для атомних електростанцій або радіоактивних відходів, що має посилені заходи безпеки та захисту від випромінювання.
2. Розмовна назва важкого транспортного літака Ан-22, здатного, зокрема, перевозити компоненти ядерного озброєння або обладнання для атомної промисловості.
1. Судно, що приводиться в рух атомною (ядерною) енергетичною установкою; атомоход.
2. (У фантастиці) Космічний корабель, що використовує ядерну енергію для подорожей міжпланетним або міжзоряним простором.
1. Музичний напрям або принцип композиції, що відмовляється від тональної організації музичного матеріалу, тобто від централізації навколо певного тонічного центру (тоніки) та функціональних зв’язків між акордами, характерних для мажоро-мінорної системи.
2. Музична система, що виникла на початку XX століття, в якій усі дванадцять звуків темперованого звукоряду вважаються рівноправними, а їх поєднання не утворює традиційної тональної тяги до головного тону.
1. У музиці: принцип композиції, за якого відсутня тональна організація звукового матеріалу, тобто не визначено центральний тон (тоніку) та не діє функціональна система мажору чи мінору; атональність.
2. У літературознавстві та риториці: навмисне порушення інтонаційних норм мовлення для досягнення певного художнього чи стилістичного ефекту.
1. (у медицині) стан, що характеризується зниженням або відсутністю тонусу (нормального напруження) гладеньких або поперечно-смугастих м’язів, м’язових стінок внутрішніх органів або судин.
2. (переносно, книжн.) в’ялість, безсилля, апатичність; стан, що позбавлений енергії, життєвої сили, напруженості.
1. (медич.) Патологічний стан, що характеризується значним ослабленням або повною втратою тонусу (пружного напруження) тканин, зокрема м’язів або судин.
2. (перен., рідко) Втрата життєвої енергії, бадьорості, інтересу до чого-небудь; апатія, млявість.