Значення
- (Мистецтво) –
У музиці: принцип композиції, за якого відсутня тональна організація звукового матеріалу, тобто не визначено центральний тон (тоніку) та не діє функціональна система мажору чи мінору; атональність.
- (Лінгвістика) –
У літературознавстві та риториці: навмисне порушення інтонаційних норм мовлення для досягнення певного художнього чи стилістичного ефекту.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. атонація, р. атонації, д. атонації, з. атонацію, о. атонацією, м. атонації, к. атонаціє