Позначка: іменник

1. Збірна назва для худоби (великої рогатої худоби, коней, овець тощо), що використовується в господарстві; тваринний інвентар.

2. Переносно, зневажливо про людей, які характеризуються примітивними інтересами, грубою поведінкою, відсутністю власної гідності або культури; натовп, чернь.

1. Рослина роду бидлини (Bidens) родини айстрових, переважно однорічна бур’янова трава з жовтими квітками та плодами-сім’янками, що мають зазубрені щетинки для прикріплення до одягу чи шерсті тварин; череда, чередик.

2. Заст. або діал. Погана, непотрібна рослина; бур’ян.

Бидзавка — власна назва, що позначає річку в Україні, ліву притоку Дністра, протікає територією Тернопільської області.

1. Великі, вигнуті ікла, що виступають з рота у деяких ссавців (наприклад, у слона, моржа, мамонта), зазвичай використовуються як знаряддя захисту або нападу.

2. Розмовне позначення довгих і вигнутих верхніх іклів у кабана.

3. Переносно — про дуже довгі та випираючі вперед зуби у людини.

1. Великий, розвинений ікло у деяких ссавців (слонів, моржів, нарвалів, викопних мамонтів тощо), що виступає з рота і зазвичай використовується для захисту або риття.

2. У розмовній мові — про дуже великий, міцний зуб у людини.

1. Рідкісне прізвисько або зменшувально-пестлива форма жіночого імені (можливо, від Бібіана або подібних), що вживається в усній розмовній мові.

2. У західних регіонах України, зокрема на Закарпатті, — розмовна назва бджоли або джмеля.

3. У діалектах — назва різних дрібних комах, що літають та бджолять (наприклад, мошки, метелики).

1. Назва однієї з найдавніших українських народних пісень, що має характер закляття або замовляння, зазвичай для захисту від злих духів, хвороб або негоди; також — мелодія цієї пісні.

2. (переносно) Нав’язлива, дивна або незрозуміла ідея, примха, дивацтво в поведінці або вчинках людини.

1. (діал., зневажл.) Повільна, незграбна, неспритна людина, зазвичай жінка або дівчина.

2. (діал., зневажл.) Про людину, яка викликає роздратування своєю поведінкою, дурними вчинками; дурниця, дурна.

3. (діал., зневажл.) Про тварину (переважно корову або кобилу), яка відрізняється лінивою, млявою поведінкою.

Беґлербей (так беглербей) — титул намісника великої провінції в Османській імперії, який мав військову та цивільну владу і підпорядковувався безпосередньо султану; відповідав приблизно до генерал-губернатора.

1. Політичний рух, соціальна та ідеологічна течія в Україні, що виникла на початку 2000-х років навколо політичної партії «Блок Юлії Тимошенко» (БЮТ) та її лідера; характеризується популістською, національно-патріотичною риторикою, орієнтацією на євроатлантичну інтеграцію та соціально-демократичними елементами в економічній програмі.

2. Прихильник, послідовник або представник політичного руху «беєгерит»; член або симпатик Блоку Юлії Тимошенко та подальших політичних проектів Юлії Тимошенко.