Позначка: іменник

  • атрибут

    1. філос. Властивість, яка є суттєвою та невіддільною від об’єкта чи феномена. Наприклад, рух вважається атрибутом матерії.

    2. Характерна риса або предмет, що слугують виразною прикметою певної особи чи явища. Як ілюстрація: скромність і строгість описуються як невід’ємні, святі атрибути Леніна; пальма в Туреччині є символом родючості та неодмінною приналежністю весільного ритуалу.

    3. грам. У мовознавстві, зокрема західноєвропейському, це термін-відповідник поняттю «означення».

  • атрибутивність

    Абстрактний іменник, утворений від прикметника «атрибутивний».

    Властивість, що відповідає значенню цього прикметника.

  • атрибуція

    Атрибуція — це процес встановлення достовірності (автентичності) художнього твору, а також визначення його автора, місця та часу створення; синонім слів «достовірність», «автентичність». Наприклад, точно встановленою є атрибуція сепії «Тріо» (за книгою «Життя і творчість Т. Г. Шевченка», 1959, стор. 346).

  • атрихія

    В медицині: стан, коли волосся повністю відсутнє.

  • аттіс

    У міфологічних уявленнях фригійців Аттіс — божество, пов’язане з силами природи та родючості. Він походив від бога небес і богині-землі, а за своїми функціями є аналогом фінікійського Адоніса.

  • атто

    Атто — це префікс, що позначає множник 10⁻¹⁸ (одна квінтильйонна частина) і вживається в похідних словах, таких як аттосекунда чи аттометр.

    Атта (1) — жіночий рід іменника, що означає пшеничне борошно, яке в Індії одержують шляхом грубого помелу.

    Атта (2) — жіночий рід іменника; дивись значення слова «атман».

  • аугмент

    Аугмент — це службова морфема, що має голосний звук. Її вживають у індоєвропейських мовах, ставлячи перед формами дієслів для позначення минулої дії. У таких мовах, як індоіранські, давньогрецька та вірменська, ця частка збереглася як спеціальний префікс минулого часу.

  • аугментація

    Аугментація — це збільшення або посилення.

    У медичній термінології, зокрема в урології, аугментацією сечового міхура називають хірургічну операцію, метою якої є збільшення об’єму та функціональних можливостей цього органу.

  • аудит

    Аудит – це система незалежного зовнішнього нагляду за фінансово-господарською діяльністю як фізичних, так і юридичних осіб.

    Аудит – це процедура перевірки офіційної бухгалтерської звітності, облікових записів та первинних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання. Його мета – встановити достовірність звітності, правильність ведення обліку та повноту відображення інформації відповідно до чинного законодавства. Також аудитом називають перевірку фінансової діяльності комерційних підприємств, банків та інших організацій.

    Банківський аудит – це всебічна перевірка результатів фінансово-господарської діяльності банків чи їхніх філій, яка включає правову, економічну та бухгалтерську оцінку даних фінансових звітів, що підготовлені для оприлюднення або подання до вищих інстанцій. Такий аудит охоплює такі аспекти: формування та використання статутного капіталу, фондів та інших коштів банку; аналіз фінансових результатів, зокрема формування і використання доходів, прибутку та розподілу витрат; оцінку ліквідності та платоспроможності; стан кредитних ресурсів та ефективність їх використання; процентну політику; облікову політику і стан бухгалтерського обліку; проведення розрахункових операцій в іноземній валюті та інше.

    Внутрішній аудит банку – це незалежна оцінка системи внутрішнього контролю, яка діє в банку.

    Зовнішній аудит – це перевірка, яку проводять незалежні висококваліфіковані фахівці з аудиту.

    Ініціативний аудит – це перевірка, що проводиться за власним рішенням суб’єкта підприємництва на підставі договору з аудитором чи аудиторською фірмою; її характер і масштаб визначає безпосередньо замовник.

    Обов’язковий аудит – це обов’язкова щорічна перевірка бухгалтерської звітності відкритих акціонерних товариств, банків, бірж, фондів та інших організацій, визначених законом.

    Погоджений аудит – це аудит, який аудитор чи аудиторська фірма проводить для конкретного замовника систематично або повторно через визначені проміжки часу.

    Податковий аудит – це комплекс процедурних дій контролюючих органів, спрямованих на перевірку правильності обчислення, своєчасності та повноти сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, а також на дотримання законодавства при здійсненні операцій, пов’язаних з отриманням доходів і проведенням розрахунків.

    Санаційний аудит – це детальний аналіз фінансово-господарського стану підприємства, що переживає фінансову кризу. Його цілями є оцінка можливостей підприємства для санації, визначення масштабів кризи та її причин, пошук шляхів виходу з неї та експертиза запропонованої концепції відновлення.

    Спеціальний аудит – це перевірка, яка зосереджена на конкретних аспектах діяльності суб’єкта господарювання, дотриманні певних процедур, норм і правил. Вона має на меті підтвердити законність і ефективність дій керівництва, правильність складання податкової звітності, цільове використання спеціальних фондів тощо.

  • аудитор

    АУДИТОР, АВДИТОР, іменник чоловічого роду, застаріле. 1. У духовних семінаріях до реформи навчання — семінарист, якого вчитель призначав для контролю за тим, наскільки добре його однокласники засвоїли матеріал. Уривок із художнього твору: “Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками” (Микола Левицький, том І, 1956, сторінка 127).

    2. У дореволюційній Російській імперії — посада, що відповідала прокурору.