аудитор

Значення

1. (Історія) –

   АУДИТОР, АВДИТОР, іменник чоловічого роду, застаріле. 1. У духовних семінаріях до реформи навчання — семінарист, якого вчитель призначав для контролю за тим, наскільки добре його однокласники засвоїли матеріал. Уривок із художнього твору: “Перевели мене в семінарію, зачув я волю. Дивлюсь, авдиторів немає, греки та латини валяються в нас під ліжками” (Микола Левицький, том І, 1956, сторінка 127).

2. (Історія) –

   У дореволюційній Російській імперії — посада, що відповідала прокурору.

Правопис та відмінювання