Словник Української
1. Властивість або стан, за якого відсутня інверсія (перетворення, зміна порядку чи напряму); нездатність до інвертування чи зміни орієнтації.
2. У математиці, зокрема в теорії матриць — властивість матриці, яка не є інверсною (оберненою), тобто такою, що не має оберненої матриці.
3. У техніці та фізиці — характеристика системи, процесу або пристрою, який не здійснює та не піддається інверсії (наприклад, зміні фази, полярності чи напряму).
Відсутність інвентаря (майна, знарядь, обладнання), необхідного для ведення господарства, виконання робіт або здійснення певної діяльності.
Відсутність офіційного опису та оцінки майна (інвентаризації) у бухгалтерському обліку або юридичних документах.
Властивість або стан за значенням прикметника “безіменний”; відсутність імені, назви, позначення.
У літературі та мистецтві: художній прийом або стильова риса, що полягає у навмисному невказанні імен персонажів або деталей для створення ефекту узагальнення, таємничості або символічності.
Переносно: безликість, відсутність індивідуальних, яскраво виражених рис; стан, коли щось або хтось не залишає помітного сліду, не вирізняється серед іншого.
1. Рідкісна рослина родини амарилісових з великими білими квітами, що розпускаються до появи листя; білоцвіт весняний (Leucojum vernum).
2. Застаріла назва рослини проліска (Scilla).
3. У народній творчості та фольклорі — вживається як символічна назва для безіменної, але знакової особи чи явища, часто у поетичних звертаннях.
1. Рідкісне прізвище українського походження, що може вказувати на особу або рід.
2. У місцевій топоніміці — назва невеликого географічного об’єкта (наприклад, урочища, поля, кутка), характерна для окремих регіонів України, зокрема Західної України.
Відсутність чіткої, прогресивної ідеї, ідейної спрямованості; беззмістовність, пустотливість.
Відсутність оригінального творчого задуму, ідейна бідність (у художніх творах, наукових працях тощо).
1. Клас примітивних хордових тварин, що не мають щелеп, представлений сучасними круглоротими (міногоподібні та міксиноподібні) та викопними формами; агнати.
2. Застаріла, але вживана в науковій літературі назва надкласу або підтипу безщелепних хордових тварин (Agnatha).
1. Стан глибокого горя, страждання, пов’язаний з важкими життєвими обставинами, нещастям; синонім до слова “нещастя”.
2. Тяжка лиха пригода, нещасний випадок, трагічна подія, що спричиняє страждання.
3. Уживається як звертання або вигук, що виражає співчуття, жаль (“Ох ти, моє безщастя!”).
1. Жінка або дівчина, яка зазнала нещастя, страждає від лихої долі; нещасна, бідна жінка.
2. (у фольклорі та поетичній мові) Уособлення нещастя, горя, біди в образі жінки.
Властивість або стан того, що є безжалісним, нещадним; відсутність милосердя, співчуття, пощади; жорстокість, невблаганність.
Дія або вчинок, що виражає таку властивість; прояв жорстокості, суворого ставлення без урахування чужих страждань.