Значення
-
Сукупність художніх засобів і прийомів, що характеризують творчість окремого митця, мистецьку школу, напрям, епоху або окремий твір.
-
Спосіб викладу, манера мовлення або письма, що відрізняється певними особливостями в доборі слів, синтаксичних конструкцій тощо.
-
Сукупність ознак, що характеризують мистецтво певної епохи, народу або окремого художника з точки зору ідейного змісту та художньої форми.
-
Метод, спосіб, характер діяльності або поведінки.
-
У мовознавстві: функціональний різновид мови, система мовних засобів і прийомів, пристосованих для використання в певній сфері людського спілкування (наприклад, науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, розмовний, художній стилі).
-
Конструктивна, технічна або художня особливість, характерна для певних виробів, предметів одягу, зачісок тощо; манера одягатися, тримати себе, що відповідає моде але виявляє індивідуальність.
-
У хронології: спосіб літочислення (старий стиль, новий стиль).
Правопис та відмінювання
н. стиль, р. стилю, д. стилеві, з. стиль, о. стилем, м. стилеві, к. стилю