Словник Української Мови
Буква
1. Індивідуальна манера письма, що характеризується специфічними рисами написання букв, цифр та знаків, їхнім нахилом, розміром, натиском, зв’язністю та іншими особливостями, що дозволяють ідентифікувати автора.
2. Характерна, індивідуальна манера виконання, творчого вираження або підходу до чого-небудь (у мистецтві, літературі, роботі тощо).
Приклад 1:
Художній стиль шумерських печаток постійно розвивався, тому вони служили, за словами Л. Оппенхейма, чутливим барометром, який реєстрував іноземні впливи й індивідуальний почерк окремих художників і шкіл, хоча останні так і не зуміли «пробити міцну броню традиціоналізму» в мистецтві Месопотамії. Характерно, що шумерське мистецтво поступово скочувалося на шлях спрощення, спотворення пропорцій людського тіла, грубої стилізації (мистецтвознавці вважають, що це було наслідком його підпорядкування релігії).
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”
Приклад 2:
XV ст 42 В оригіналі на цій сторінці закінчується один почерк, і з наступної сторінки починається інший. Вірогідно, останні дві літери на цій сторінці були початком якогось слова, яке не було продовжене наступним писцем.наc же и3 граd нш7ъ t плэнения и€бавиши и3 себэ t бGа вэнецъ пріи- меши.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”