1. Фізична характеристика звуку, що визначається частотою коливань і сприймається як висота звучання (низький, високий тон).
2. Характерне забарвлення голосу або мови, що виражає певне ставлення, почуття або настрій (спокійний тон, злісний тон).
3. Загальний характер, напрямок або стиль чого-небудь, що визначає його особливість (тон розмови, задати тон).
4. Відтінок кольору, ступінь його яскравості або насиченості (теплі тони, тон пофарбування).
5. У музиці: звук певної висоти; інтервал між сусідніми ступенями звукоряду (цілий тон).
6. У медицині: фізіологічний стан еластичних тканин (наприклад, м’язів), що характеризуються певним ступенем напруженості (м’язовий тонус).
7. У лінгвістиці: музичний наголос, мелодія мови, що розрізняє значення слів або граматичних форм (тонова мова).