стаціонар

[stɑt͡sionɑr] Іменник

Буква:С

Значення

  1. Медичний заклад або його структурний підрозділ, що забезпечує лікування, догляд та проживання хворих протягом усього курсу терапії.

  2. Стала, нерухома (не виїзна) форма організації роботи медичної, освітньої, соціальної установи (на противагу амбулаторії чи дистанційному навчанню).

  3. (у техніці) Стаціонарне (не пересувне) обладнання, установка або споруда, жорстко закріплена на постійному місці.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. стаціонар, р. стаціонару, д. стаціонарові, з. стаціонар, о. стаціонаром, м. стаціонарі, к. стаціонаре

Походження слова (Етимологія)

Слово «стаціонар» походить від латинського прикметника stationarius, що означає «нерухомий, постійний, станційний». Воно пов’язане з латинським іменником statio (родовий відмінок stationis), який має значення «стояння, положення, стан, місцеперебування, зупинка, поштова станція». В українську мову слово потрапило через західноєвропейські мови, зокрема з німецької (stationär), французької (stationnaire) чи англійської (stationary), спочатку у формі прикметника зі значенням «постійний, стаціонарний». Згодом воно набуло значення іменника — заклад для постійного лікування хворих.
Споріднені слова:станція, стабільний, статичний

Більше записів