1. Стосований до структури, пов’язаний з внутрішньою будовою, устроєм чогось; що стосується взаємозв’язків і взаємного розташування частин цілого.
2. Такий, що є основою, каркасом, несучою частиною чогось; що визначає головні риси будови.
3. У мовознавстві: пов’язаний з вивченням мови як системи взаємопов’язаних елементів; що належить до структурної лінгвістики.