стабільний
[stɑbilʲnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який зберігає свійстан, положення або рівень протягом тривалого часу; незмінний, стійкий, міцний.
-
Надійний, постійний у своїх якостях, діях або відношеннях; не схильний до різких змін або коливань.
-
Про людину: врівноважений, з твердим характером; такий, що не піддається впливу випадкових обставин.
-
У фізиці, хімії, техніці: такий, що знаходиться в стійкій рівновазі, не схильний до самовільного розпаду чи зміни.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стабільний, р. стабільного, д. стабільному, з. стабільного, о. стабільним, м. стабільнім