Значення
-
Властивість бути стабільним; стійкість, незмінність, тривалість у часі, збереження певного стану без різких змін або коливань.
-
Здатність системи, механізму чи об’єкта повертатися до стану рівноваги після зовнішнього впливу, що вивів із цього стану.
-
У політиці та економіці — стан суспільства, держави чи ринку, що характеризується відсутністю різких потрясінь, конфліктів, глибоких криз, передбачуваністю та здатністю до розвитку.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. стабільність, р. стабільності, д. стабільності, з. стабільність, о. стабільністю, м. стабільності, к. стабільносте