Феофіл — чоловіче особове ім’я грецького походження (грец. Θεόφιλος), що означає “той, хто любить Бога” або “Боголюб”.
Феофіл — історична особа, візантійський імператор (829–842 рр.) з Аморейської династії, останній правитель, який активно впроваджував іконоборство.
Феофіл — церковно-релігійний термін: святий у християнській традиції (наприклад, святий Феофіл, шанований у православ’ї та католицизмі).
Феофіл — літературний персонаж, зокрема адресат, до якого звернені Євангеліє від Луки та Книга Дії Апостолів у Новому Завіті.