споконвічний
[spokonʋit͡ʃnɪj] Прикметник
Буква:С
Значення
-
Який існує з давніх часів, з найдавнішої пам’яті; давній, прадавній, віковічний.
-
Який властивий кому-, чомусь від найдавніших часів; первісний, ісконний, корінний.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. споконвічний, р. споконвічного, д. споконвічному, з. споконвічного, о. споконвічним, м. споконвічнім
Приклади з художньої літератури
-
Наш дім уже зносять, а ми ще живемо у ньому,
ховаємо в ринву щербаті ключі, мов колись,
і стелимо на ніч худу споконвічну солому,
та вікон уже не відчиниш — вони розтеклись.— Юрій Андрухович