1. Який існував у дуже давні часи, що належить до найдавнішої історії; дуже старовинний, стародавній.
2. Який виник, з’явився дуже давно; давній за своїм походженням.
прадавній
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
На солов’їне гасло дружні перемови усіх музичнодзьобих ста племен пташиних, і ллється звук на звук, лиш у зозуль прамові прадавній корінь «ку» у горде соло лине. Самці й самички у зальотах і докорах, в цівках пташиних горл, мов шорох срібних зерен.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Частина мови: прикментик (True) |