Значення
-
(мистецтво) У давньогрецькій поезії — ліричний вірш, що складався з двох однакових строф (строфа та антистрофа), який виконувався хором під час руху в одну та іншу сторону; пізніше — жанр ліричної поезії, присвяченої переважно любовній тематиці.
-
(астрономія) Рідкісна вживана назва для супутників планети, зокрема Місяця як супутника Землі (застаріле та поетичне).
-
(історія, міфологія) У давньогрецькій міфології — одна з сирен, морських істот, що своїм співом заманювали мореплавців на скелі (варіант написання та вимови слова “сирена”).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. серен, р. серена, д. серенові, з. серена, о. сереном, м. серені, к. серене