середник

[sɛrɛdnɪk] Іменник

Буква:С

Значення

  1. (історичне) Посередник, особа або держава, яка виступає в ролі миротворця, примирителя між сторонами, що конфліктують.

  2. (історичне, релігійне) Той, хто заступається, клопочеться за когось перед Богом; заступник.

  3. (історичне) Назва одного з місяців у давньому українському (колишньому російському) календарі, що відповідає лютому, оскільки він розділяв (був “середником“) зиму та весну.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. середник, р. середника, д. середникові, з. середник, о. середником, м. середникові, к. середнику

Більше записів