Словник Української Мови
Буква
1. Земля, територія, де жили прабатьки, предки певного народу чи етнічної спільноти; історична батьківщина, звідки бере початок рід.
2. (переносно) Місце, де виникло, зародилося щось важливе, фундаментальне (наприклад, ідея, вчення, мистецький напрям).
Приклад 1:
Сучасні дослідники вже не сумніваються в тому, що в індоіранців, тобто в іранців та індоаріїв, була прабатьківщина, проте ще не можуть локалізувати її на карті. Розкрити таємницю походження індоєвропейського племінного союзу, а отже й іраномовних мідійців та персів, учені намагаються ще з минулого століття.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”