гульня

Приклад 1:
Луш­ня у тан­цях, як не пе­рер­веться, му­зи­ку пе­ре­танцьовує; Па­цюк на язиці, як на ба­ла­лай­ці, ви­би­ває; один тільки Мат­ня, роз­ду­тий, чер­во­ний, як жар,] з сон­ни­ми, п’яни­ми очи­ма, си­дить у кут­ку, ку­няє: оце про­ки­неться, вип’є, за­ре­ве, як бу­гай, на всю ха­ту та й зно­ву при­тих­не – ку­няє… Гульня роз­вер­ну­ла­ся на всі бо­ки. За­бу­ли про свя­то, за­бу­ли про бо­га, за­бу­ли про домівку.
— Білик Іван та Мирний Панас, “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

Приклад 2:
То ще мало, що у хатi, а то й около вiкон було багацько, так i зазирають; а бiля хати дiвчата з парубками носяться; дiвчата дрiбушки вибивають, парубоцтво гопака гарцює, батько з матiр’ю, знай, людей частують… Така гульня була, що крий боже! Троха чи не до свiту гуляли.
— Самчук Улас, “Марія”