гульбище

1. Місце для гуляння, прогулянок, забави; майдан, площа для народних розваг, ігор або святкувань.

2. Застаріла назва для галереї, балкона або відкритого переходу навколо церкви, дзвіниці, дерев’яного храму тощо.

3. У переносному значенні — місце, де відбувається якась бурхлива подія, діяльність, часто з негативним відтінком (наприклад, бійка, сутичка).

Приклади вживання

Приклад 1:
А сірачкові шляхтичі все виступали та виступали і забавляли високих паній та панянок, для котрих ця бійка, це грубе гульбище було, очевидячки, дуже й дуже приємне. На бойовищі валялись одірвані рукава кунтушів та поли жупанів, валялись пояси та шапки в поросі.
— Нечуй-Левицький Іван, “Кайдашева сім′я”

Частина мови: іменник (однина) |