Значення
-
Філософсько-психологічний термін, що означає здатність свідомості спрямовувати увагу на власні психічні процеси, стани та діяльність, тобто здатність до самоаналізу та рефлексії.
-
У психології — властивість особистості, яка полягає в усвідомленому відстеженні, фіксації та оцінці власних думок, емоцій, мотивів та вчинків.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоспостережуваність, р. самоспостережуваності, д. самоспостережуваності, з. самоспостережуваність, о. самоспостережуваністю, м. самоспостережуваності, к. самоспостережуваносте