Значення
-
Методологічний прийом у філософії та психології, що полягає у спрямованому уважному спостереженні власних психічних процесів, станів і переживань без втручання в їхній природний перебіг.
-
(У ширшому сенсі) Внутрішнє спостереження, рефлексія, самоаналіз; свідоме фокусування уваги на власних думках, емоціях, відчуттях або мотивах.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самоспостережування, р. самоспостережування, д. самоспостережуванню, з. самоспостережування, о. самоспостережуванням, м. самоспостережуванні, к. самоспостережування