Значення
-
Філософське вчення, що визнає пріоритет віри над розумом і стверджує, що основою пізнання є божественне одкровення, а не раціональне мислення чи досвід.
-
У ширшому значенні — ставлення, позиція, що характеризується сліпою, некритичною вірою в щось, відмовою від логічного обґрунтування на користь релігійних, ідеологічних або інших авторитетів.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. фідеїзм, р. фідеїзму, д. фідеїзмові, з. фідеїзм, о. фідеїзмом, м. фідеїзмі, к. фідеїзме