1. Філософське вчення, що визнає пріоритет віри над розумом і стверджує, що основою пізнання є божественне одкровення, а не раціональне мислення чи досвід.
2. У ширшому значенні — ставлення, позиція, що характеризується сліпою, некритичною вірою в щось, відмовою від логічного обґрунтування на користь релігійних, ідеологічних або інших авторитетів.