Фідеїкоміс — у римському праві: заповітне доручення, за яким спадкоємець (фідеїкомісарій) зобов’язувався передати певне майно або частину спадщини іншій особі (бенефіціару), зазначеній спадкодавцем.
Фідеїкоміс — у цивільному праві (істор.): заповітне розпорядження, за яким власник майна доручав спадкоємцю або заповідателю зберегти та передати це майно згодом третій особі.
Фідеїкоміс — у широкому сенсі: довірча власність або майно, передане на зберігання з умовою подальшої передачі іншій особі; також саме це майно або право на нього.