притупленість

[prɪtuplɛnistʲ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Властивість або стан за значенням дієслова “притупити(ся)” — зменшення гостроти, інтенсивності, виразності чогось.

  2. Медичний та психологічний термін, що означає ослаблення, зниження нормальної активності органів чуття, розумових здібностей або емоційних реакцій (наприклад, притупленість слуху, притупленість уваги, притупленість почуттів).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. притупленість, р. притупленості, д. притупленості, з. притупленість, о. притупленістю, м. притупленості, к. притупленосте

Більше записів