похва

1. (у давньоруській архітектурі) Півкругла або багатогранна ніша в стіні храму, що завершує бічні нави або вівтарну частину.

2. (у народній архітектурі) Виступаюча назовні частина хати, кімната, прибудована до основного зрубу, часто з вікнами на три сторони.

3. (заст., діал.) Захисне, укрите місце; притулок, сховище.

Приклади вживання

Приклад 1:
Яка може бути ціна такій несвідомій праці?Він показав збірку Зосьці, сподіваючись від неї похва­ли та поради.— Оце ти написав? — сказала вона.
— Підмогильний Валер’ян, “Місто”

Частина мови: іменник (однина) |