1. (у літературознавстві) Жанр середньовічної української та загалом слов’янської літератури, що являє собою панегірик, урочисту хвалебну промову або твір на честь якогось святого, релігійної події або церкви.
2. (у церковному вжитку) Розділ або частина богослужбових книг (наприклад, Мінеї), що містить тексти (канони, стихири), призначені для читання чи співу на ранковому богослужінні (заутрені) у певні свята на похвалу святого чи події.
3. (рідко, застаріло) Слово похвала, вихваляння; також може вживатися для позначення самого предмета хвали.