Словник Української Мови
Буква
1. Який існує в природі, створений не людиною, а природою; належний природі.
2. Який відповідає законам природи, зумовлений ними; закономірний.
3. Справжній, не штучний, не підроблений.
4. Вроджений, властивий від народження; непримушений, нормальний.
5. (У складі термінів) Позначає пряме відношення до природи, природних явищ або ресурсів (наприклад, природні науки, природний газ).
Приклад 1:
Польща, що знаходиться в центрі Європи, на перехресті транспортних шляхів, оцінюється як природний «міст» між Західною Європою та Сходом і Північчю Європи. Географічне положення Польщі ідеально пасує до цієї ролі.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Приклад 2:
— Так… Ну, а тепер, хоч ви й не правник, розміркуйте: чи міг природний араб бути чиїмсь невільником за часів арабської імперії, за часів арабського халіфата? — Ну, мабуть, не міг… — Таки не міг, це я вже й дійсно знаю… Виходить, що тая Гейнева подія одбувалася вже тоді, як арабський халіфат занепав… себто після X віку… Це terminus a quo[32]… Та в Гейне єсть і точніша дата.
— Тютюнник Григорій, “Вир”