щирий

Еге ж, тоді ти в морі… А мені, якби не помагав мій друг одвічний, мій щирий приятель осінній дощик, прийшлось би згинуть з парою! «Той, що греблі рве» незамітно ховається в воду. — Невідомий автор, ” Liesia Ukrayinka”

У скептичному сьогоденні навіть цілком щирий відрух публічної особи трактується як елемент всеохопного PR, що, втім, не перешкоджає домогосподаркам пускати сльозу, коли черговий кандидат у депутати під час передвиборчої кампанії цілком заплановано бере на руки і цілує «випадкового» малюка або мавпочку із зоопарку. У скептичному сьогоденні замахані медійними форматами промоутори і політтехнологи цілком занедбали такий безвідмовний і популярний колись рекламний хід, як «тавро смерті». — Невідомий автор, “Fleshka 2Gb”

(Добрий письменник, холєра, а що нiби‑то, подейкували, щирий друг радянського народу, то — who cares?) Ту оповiдку, котра вмить учинила його — рiдним, болiсно вiдчутним зсередини тих непроглядних рокiв (над якими — звитяжив же, взяв гору: намалювавши все, що намалював! — Невідомий автор, “Oksana Polovi Doslidzhennya Z Ukrayinskogo Seksu”

Де тодi гасає, коли жадiбне сонце воду п’є iз келиха мого, мов гриф неситий, коли вiд спраги никне очерет, зоставшися на березi сухому, коли, вмираючи, лiлеї клонять до теплої води голiвки в’ялi? Де вiн тодi? Пiд час сеї мови “Той, що греблi рве” нишком киває Русалцi, ваблячи її втекти з ним по лiсовому струмку. “Т о й, щ о г р е б л i р в е” (з укритою насмiшкою) Тодi я в морi, дiду. Мене на помiч кличе Океан, щоб не спило i в нього чашу сонце. Як цар морський покличе – треба слухать. На те є служба, – сам здоровий знаєш. В о д я н и к Еге ж, тодi ти в морi… А менi, якби не помагав мiй друг одвiчний, мiй щирий приятель осiннiй дощик, прийшлось би згинуть з парою! “Той, що греблi рве” незамiтно ховається в воду. Р у с а л к а Татусю! не може пара згинути, бо з пари знов зробиться вода. В о д я н и к Яка ти мудра! Iди на дно! — Українка Леся, “Лісова пісня”