1. Зупинитися, перестати відбуватися, закінчитися (про процес, дію, явище).
2. Прийти до кінця, перестати існувати (про організацію, установу тощо).
Словник Української Мови
Буква
1. Зупинитися, перестати відбуватися, закінчитися (про процес, дію, явище).
2. Прийти до кінця, перестати існувати (про організацію, установу тощо).
Приклад 1:
Адже ж, як прийде ранок, цей допит мусить припинитися, його мусять відвести назад і лишити в спокої до наступної ночі. А там — якось буде… Може, він розіб’є голову об мур… Якось буде.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”