1. Такий, що став наслідком певних дій, обставин або явищ; завданий, спричинений.
2. (У філософській термінології) Такий, що існує не сам по собі, а через інше; викликаний до буття зовнішньою причиною (протилежне — самопричинний).
причинений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Степан Васильченко ТАЛАНТ В селі К. згубила себе з романтичного причинений церковна хористка… Ховати її чином церковним тамошній священик позрікся. Люди принесли йому домовину з мерцем на подвір’я, поставили перед вікнами, а самі розійшлися.
— Невідомий автор, “191 Talant Stiepan Vasil Ovich Vasil Chien”
Частина мови: прикментик () |