Словник Української Мови
Буква
1. Те, що обумовлює, викликає появу, існування або розвиток чого-небудь; джерело, основа явища, події, вчинку.
2. (у філософії) Явище, що безпосередньо породжує, зумовлює інше явище (наслідок).
3. (розмовне) Привід, підстава для чого-небудь.
4. (застаріле) Справа, питання; також судовий процес.
Приклад 1:
Я ходив поміж них, ніби причмелений, ніби в усьому винний, ніби причина причин цього дебільного світу… Я трохи відпочину. Контроль пашпортів на перевалі Бреннеро тривав не довше трьох хвилин.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 2:
Головна причина невдач полягала в тому, що Clarks Limited продовжувала використовувати докладні прогнози попиту, тоді як ЛШР спирається перш за все на поточні дані про продаж. Звичайно, якісь короткострокові прогнози потрібні, але більшість операцій ЛШР (зокрема, з безперервного поповнення запасів, з повторних замовлень) є жорстко прив’язаними до даних поточного (а не майбутнього) попиту.
— Малярчук Таня, “Згори вниз”