корінь

Значення

1. (Ботаніка) –

   Основна підземна частина рослини, що закріплює її в ґрунті, поглинає воду з розчиненими мінеральними речовинами та іноді служить для вегетативного розмноження.

2. (Лінгвістика) –

   У лінгвістиці: основна, непохідна частина слова, що містить його лексичне значення і є спільною для всіх споріднених слів та їх граматичних форм.

3. (Математика) –

   У математиці: величина, яка при піднесенні до певного степеня дає задане число (наприклад, квадратний корінь).

4. (Філософія) –

   Переносно: початок, джерело, основа чогось; суть, першопричина явища або процесу.

5. (Медицина) –

   В анатомії: основа, початкова частина органа, що закріплена (наприклад, корінь зуба, корінь волоса).

Правопис та відмінювання

Синоніми & Антоніми