корінець

[korinɛt͡sʲ] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Зменшувально-пестлива форма до слова “корінь”, що означає невеликий корінь рослини або частину кореня.

  2. (Лінгвістика) –

    (у лінгвістиці) Основа слова, його корінь; морфема, що несе основне лексичне значення.

  3. (Лінгвістика) –

    (переносно, заст.) Початок, джерело, першопричина чогось; те, з чого щось виникає або розвивається.

  4. (Ботаніка) –

    (діал.) Нижня, прикоренева частина стебла деяких рослин (наприклад, капусти).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корінець, р. корінець, д. корінець, з. корінець, о. корінець, м. корінець, к. корінець

Синоніми & Антоніми

Синоніми

Більше записів