корінчик

[korint͡ʃɪk] Іменник

Буква:К

Значення

  1. (Ботаніка) –

    Зменшувально-пестлива форма від слова “корінь” — невеликий корінь, тонке коріння рослини.

  2. (Медицина) –

    (анатомія) Нижня закруглена частина зуба, що знаходиться в яснах і щелепі.

  3. (Лінгвістика) –

    (мовознавство) Незмінна основа слова, що несе його основне лексичне значення (корінь слова).

  4. (Філософія) –

    (переносне значення) Початок, джерело, первинна причина чогось.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. корінчик, р. корінчика, д. корінчикові, з. корінчик, о. корінчиком, м. корінчикові, к. корінчику

Більше записів