корінчастий
[korint͡ʃɑstɪj] Прикметник
Буква:К
Значення
- (Ботаніка) –
Який має потужне, розгалужене коріння або складається з коренів (про рослини).
- (Лінгвістика) –
Який утворений від кореня слова, стосується кореня (у лінгвістиці).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. корінчастий, р. корінчастого, д. корінчастому, з. корінчастого, о. корінчастим, м. корінчастім