коренастий

1. Про людину або тварину: кремезної статури, з міцним, широким тулубом, короткими та сильними кінцівками.

2. Про рослину (дерево, кущ): з товстим, міцним, часто коротким стовбуром або стеблом; низький і кремезний.

3. Перен. Про щось масивне, міцно зроблене, що справляє враження сили та надійності (наприклад, про будівлю, меблі, стиль письма).

Приклади вживання

Приклад 1:
Не вонпив старий Шрам, що його Петро укладе Тура, дармо що Тур такий коренастий. Як же покидали козаки шаблі да взялись за запоясники, так у його й в душі похолонуло: не раз-бо в такому одноборстві падали перед їм обидва разом.
— Куліш Пантелеймон, “Чорна рада”

Частина мови: прикметник () |