Словник Української Мови
Буква
Звертатися до когось із благанням, вимогою або побажанням, щоб він щось зробив, дав або дозволив.
Просіти, вимагати щось як подарунок, винагороду або плату за щось.
Запрошувати, кликати когось прийти, з’явитися кудись або взяти участь у чомусь.
Звертатися до вищої сили (Бога, долі) із молитвою, благанням.
Приклад 1:
Василь ні в кого нічого просити не бажав, зокрема з улаштуванням на роботу. Ні на яку матеріальну допомогу не приставав.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Скажімо, не можна просити>«А подайте-но мені тушкованої капусти», лише, «подайте-но мені Якова Алфіїва» і не можна просити «А подайте-но мені тертого маку», лише «подайте-но мені Матея-митаря». «Яке марно вірство!» — не витримав я, можливо, мимохіть ображаючи його родинні почуття.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”
Приклад 3:
Потому шо путьом дієти і закалки я тєло своє можу приручить до удівітєльної ніщети17, а от душа моя поганська завсігда любові буде просити18 як не ближнього свого, то хотя би в Господа нашого, которого ніхто нікогда не бачив19, но которого усі бояцця і без чийой любові ненужними себе чуствують, акі сор20.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”