Сполучник, що вживається для вираження мети, наміру або бажання, утворюючи підрядні речення мети.
Сполучник, що вживається для вираження умови, часто в поєднанні з часткою “б” (щоб і), утворюючи підрядні умовні речення або неозначені конструкції.
Сполучник, що вказує на уявну, бажану або можливу дію, часто для вираження непрямого наказу, прохання або побажання.
Частка, що вживається для надання вислову емоційного забарвлення (здивування, незадоволення тощо), часто в риторичних питаннях або окличних реченнях.