прохати

1. Звертатися до когось із проханням, вимагати чогось, благати про щось.

2. Стародавнє значення: запрошувати, кликати, закликати до чогось.

3. У значенні просити милостині, жебракувати.

Приклади вживання

Приклад 1:
Зломивши ж, зараз убирайся, Якмога швидше утікай; Не становись, не оглядайся І уха чим позатикай; Хоть будуть голоса кричати, Щоб ти оглянувся, прохати, Гляди, не озирайсь, біжи. Вони, щоб тілько погубити, То будуть все тебе манити; От тут себе ти покажи».
— Самчук Улас, “Марія”

Приклад 2:
Другого дня Володимир ходив і сумний, і втомлений, і повний песимізму, і сповідався на молу перед професором, і нарікав себе поганцем і нездарою; а професор його втішав і заспокоював, не передчуваючи, що колись доведеться іще й йому в Володимира прохати собі такого самого потішання; потім вони, обійнявшись як брати, прийшли з молу до генеральші, що їх сердечно привітала, наче двох рідних синів, і професор тоді був сказав собі: «Ich kann dem Augenblicke sagen: verweile doch! du bist so schön».
— Тютюнник Григорій, “Вир”

Приклад 3:
Нi за що у свiтi не скажу… — та, сеє сказавши, як заплаче гiрко i стала його прохати: — Василечку, голубчику, соколику мiй! Не випитуй же в мене, чи люблю я тебе; я сього тобi зроду не скажу, щоб ти не посмiявся надо мною… Я й сама не знаю, що зо мною сталося: я ще нiкого не любила, нiкого не хотiла любити, цуралася парубкiв, а як побачила тебе, свiт менi не змилився, усiм я нудила, усюди я скучала; а як сказали, що ти просватаний, так я й сама не знала, що й робити.
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: дієслово () |