послухняність

Властивість або стан бути послухняним; слухняність, покірність, дисциплінованість.

Здатність легко підкорятися наказам, вимогам або впливу; покора.

У релігійному контексті — доброчесність, що полягає у добровільному підпорядкуванні своєї волі Божій волі або волеі духовного наставника.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |