1. Властивість за значенням прикметника “покірний“; стан смиренного підпорядкування, слухняності, згоди з волю іншого без опору чи заперечення.
2. Смиренна, слухняна поведінка, дії, що виражають таке підпорядкування; смирення.
покірність
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Засвідчені в маминих щоденниках самонавіювання і трагічне нерозуміння, острах і захоплення, віра, радше бажання віри, покірність ентузіазмові натовпу — зі сплесками сумніву — все це складна гама, дивний, але історично зумовлений симбіоз. Ще один «феномен доби».
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: іменник (однина) |