посох

1. Довга палиця, часто з заокругленим або оздобленим верхом, на яку спираються при ходьбі, переважно старі люди або паломники.

2. Символ духовної влади, пастирства або піклування, зокрема жезл єпископа або архієрея в християнстві.

3. Символ мандрівника, пастуха або стародавнього філософа.

4. Застаріла назва для довгої палиці, яку використовували як опору під час ходьби по гірській або складній місцевості.

Приклади вживання

Приклад 1:
Около двери в углу стоял посох степного дерева джигилу. И тут же около посоха на гвозде висели кандалы.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”

Частина мови: іменник (однина) |