1. Дія за значенням «підкорити»; коритися, підпорядковуватися чиїйсь волі, наказам, вимогам; визнавати чиюсь владу, перевагу.
2. Бути зумовленим, обумовленим чимось, залежати від чогось; підпадати під дію чогось (про явища, закони).
підкорятися
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Не підкорятися диктатові умов, слухати передусім «моральний закон у собі». Наведу відомий факт із життя Василя Стуса, який з позицій звичної житейської логіки можна трактувати навіть як жорстокість до своїх близьких.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Частина мови: дієслово () |