Словник Української Мови
Буква
1. Дозволяти себе чомусь, не чинити опору дії, впливу або стану; бути підвладним чомусь.
2. Підпадати під дію чогось, зазнавати впливу чогось (наприклад, обробки, перевірки, аналізу).
3. (розм.) Втрачати міцність, стійкість; руйнуватися, пошкоджуватися під дією чогось.
4. (заст.) Віддавати себе на чиюсь ласку, волю; покорятися.
Приклад 1:
Десь через день після аварії нас зібрали в залі видавництва, і парторг повідомив, що на Чорнобильській АЕС сталася пожежа, що нічого страшного не трапилося і не треба піддаватися паніці, яку роздмухують нестійкі елементи, керовані західними радіоголосами. Попервах ми, справді, були настільки необізнані з реальним станом справ, що коли мені 29 квітня зателефонувала з Праги Зіна Ґеник-Березовська, я ніяк не могла второпати, чим вона так турбується і чому розпитує, як ми себе почуваємо (говорити прямо по телефону ми розучилися через тотальне підслуховування).
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”