Словник Української Мови
Буква
1. Дозволити себе переконати, погодитися з чиєюсь волею, вимогою або обставинами, не чинячи опору.
2. Постати під впливом чогось, опинитися в стані, викликаному якоюсь дією або явищем (наприклад, піддатися сумнівам, паніці, обробці).
3. Зазнати поразки, бути переможеним у боротьбі, сутичці, суперництві.
Приклад 1:
Та й сьогодні, на схилі літ, маючи перед собою всю панораму доби, «її шляхи, її боріння», я ніколи не кваплюся засудити, відкинути, «знищити» — хочеться зважити мотиви, причини й наслідки, щоби, боронь Боже, не втратити чогось безповоротно, не збіднити себе, не піддатися спокусі однолінійного «ганьба!» чи «слава!»… Дедалі рідше заходила я до квартири на вулиці Чудновського (сьогодні Терещенківська). Все важче було заходити туди.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”