самоклад

1. (в архітектурі) Декоративний елемент у вигляді стилізованого квіткового бутона або качана, що завершує шпиль, фіал, готичний щипець тощо.

2. (у вогнепальній зброї, іст.) Рідкий заряд для швидкого заряджання дульнозарядної зброї, зазвичай у паперовій гільзі, що містив відмірену кількість пороху та кулю.

3. (перен., заст.) Щось зібране, складене докупи своїми силами, саморобне; саморобна конструкція або пристрій.

Приклади вживання

Error: no such table: sentences

Частина мови: іменник (однина) |