Значення
-
(літературознавство) Автор, який створює твори, не спираючись на готові зразки, фольклорні чи літературні джерела, а використовуючи власні сюжети та художні засоби; творець оригінальних творів.
-
(історія, етнографія) У давньому побуті — майстер, який самостійно, без найму, виготовляв певні вироби (наприклад, цеглу, горщики) для власних потреб або на продаж.
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. самокладник, р. самокладника, д. самокладникові, з. самокладника, о. самокладником, м. самокладникові, к. самокладнику