Словник Української Мови
Буква
1. Дати згоду на щось, прийняти пропозицію, вимогу або думку іншої особи; визнати щось правильним або допустимим.
2. Прийти до спільної думки, до взаємного розуміння в результаті обговорення; узгодити позиції.
3. (з кимсь, рідко) Помиритися, припинити сварку або суперечку.
4. (на щось) Добровільно згодитися виконати якусь роботу, взяти на себе обов’язки.
5. (з чимсь) Бути сумісним, відповідати чомусь; гармоніювати (про предмети, явища, факти).
Приклад 1:
Саме в той час у видавництві відбувалася переатестація редакторів, і мене змушували піти з роботи, на що я за два роки до пенсії аж ніяк не могла погодитися, та й причин подавати заяву про звільнення не мала жодних. Намагалася з гідністю переносити цькування, тільки раз не могла стримати сліз: коли прочитала характеристику, яку написала для моєї переатестації моя завідувачка Ніла Яківна Кучерявенко, хоч її буквально додушували за те, що вона добре до мене ставилася.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
Отже, ми могли б погодитися з вищенаведеними ви- сновками П. Лашкарьова, навіть припустити, що рештки кам’яної давньої церкви були добудовані деревом, якби наведений нами вище у таблиці ма- теріал не заперечував його текстологічним побудовам. Наголосимо, весь матеріал з різноманітними топографічними прив’язками однозначно вка- зує на єдине місце – Уздихальницю, яка й була позначена на плані з “Те- ратургіми” разом з розташованою там церквою Cв.
— Жиленко Ірина, “Євангеліє від ластівки”